На початку нового навчального року співробітники Класичного фахового коледжу відвідали музей «Спадок Гетьманщини. Місце пам’яті Конотопа» – унікальну історичну пам’ятку, що зберігає культурну спадщину козацької доби та надає можливість заглибитися в минуле рідного краю. Організатором цієї культурно-просвітницької події була викладачка коледжу, очільниця музею історії освітнього закладу, волонтерка Тетяна РАДЬКО, яка вкотре збирає коледжан на такі важливі зустрічі. Вона зазначила, що це «перший музей, який відкрився на Лівобережній Україні від початку повномасштабної російської агресії». Саму ж екскурсію провела Аліна ІВАЩЕНКО – заступниця голови правління БФ «Спадок Гетьманщини».
Музей «Спадок Гетьманщини. Місце пам’яті Конотопа» створено БФ «Спадок Гетьманщини» у співпраці з національним заповідником «Гетьманська столиця» (Батурин). Важливо зазначити, що наукові співробітники останнього долучилися до створення експозиції, адже мають неабиякий досвід у цій кропіткій справі. Знаходиться він у районі Загребелля на місці автентичної садиби козацької родини Зимовців. Особливої атмосфери надавало те, що на екскурсії була присутня нащадок родини – Людмила Борисівна СКОРОБАГАТА, яка багато років працювала в нашому коледжі бібліотекарем, а потім завідувачкою бібліотеки. Вона розповіла багато цікавих історій цього роду, про його традиції, а при створенні музею надавала консультації та цінні документи з родинного архіву родини.
Хата, де нині розміщений музей, була збудована в 1861 р., про що свідчить відповідна домова книга, знайдена випадково будівельниками в підлозі. Дах цієї хати був покритий металом, що свідчить про заможність цієї родини.
Козаки Зимовці репрезентують рядову козацьку шляхту. Цей рід мешкає в м. Контоп, на Загребеллі, принаймні від початку XVIII ст. Цікаво, що в документах XVIII ст. можна зустріти і топоніми, пов’язані з цією родиною: Зимовцевий хутір, Зимовцеве озеро, Зимовцевий провулок тощо. Згідно з Генеральним описом Лівобережної України 1765–1769 рр., вони «з діда-прадіда козаки, уродженці містечка Конотоп, живуть на місці здавна козацькому», мали потужне господарство. Імовірним пробантом роду є Іван ЗИМОВЧЕНКО, козак Третьої Канівської полкової (Кулагиної, Костенецької) сотні, зафіксований у Реєстрі Війська Запорозького 1649р. Його нащадок Семен ЗИМОВЕЦЬ у 1673 р. був курінним отаманом у Конотопі, у 1680–1686 рр. – конотопським городовим отаманом, а в 1700 р. обіймав уряд наказного сотника. Петро ЗИМОВЕЦЬ був депутатом Конотопської міської думи. Аліна ІВАЩЕНКО підкреслила, що Зимовці вели активну громадську діяльність.Музей розкриває історію козацького Конотопа через життя та побут козацької родини. Експонати репрезентують кінець ХІХ ст. та, що важливо, постійно поповнюються. Кожен предмет експозиції в цій садибі вражає, приховуючи власну історію, і є свідком минулого життя: ліжко, якому більше 150-ти років, комод, величезна люстра, піч, посуд, світлини, портрет Тараса Шевченка, що відтворює відому світлину 1914 р. – відзначення конотопцями 100-річчя від Дня народження Кобзаря, оригінал чеського видання Т. Шевченка 1876 р., старовинна жіноча плахта, старовинний козацький пояс, сорочки, килим, який спеціально шукали і відтворювали по описах. Пані Аліна говорить: «Тут жила родина, яка мала волю, яка мала землі, була працьовита, могла собі дозволити та мала вишуканий смак, але яка чітко пам’ятала своє коріння та зберігала пам’ять роду».Ще коледжани мали змогу послухати невеличку лекцію щодо того, як правильно шукати своє коріння. Віталій ХОМЕНКО, викладач Конотопського індустріально-педагогічного коледжу СумДУ, кандидат історичних наук, на власному прикладі розповів про таку нелегку, але цікаву роботу.Також присутні отримали унікальну можливість побачити нове видання – «Сповідні розписи сіл Конотопської сотні середини XVIII ст.». До книги ввійшли розписи містечка Попівка, сіл Озаричі, Шаповалівка, Підлипне, Сім’янівка, Гути та Старе. Тож очікуйте на презентацію!Вважаємо, що такі місця пам’яті мають з’являтися і в інших колишніх полкових і сотенних містах.