Ви колись помічали, що Герої живуть серед нас. Вони ходять тими самими вулицями, дихають тим самим повітрям, усміхаються втомленою, але щирою усмішкою. Їх можна впізнати за особливим поглядом – глибоким і пронизливим, а в очах – і біль за країну, і незламна віра в Перемогу. Це захисники та захисниці нашої держави – хлопці та дівчата, які у складний час виявили надзвичайну мужність. Вони могли працювати, навчатися, створювати сім’ї, але обрали інший шлях – боронити рідну землю, бути її незламним духом і силою. У їхніх руках – майбутнє України. Це не вигадані «залізні» персонажі з книжок чи американських екшенів. Це справжні герої, які щодня доводять, що найбільше диво – це здатність звичайної людини робити незвичайні вчинки заради захисту своєї Батьківщини.

Цього осіннього дня стіни Класичного фахового коледжу СумДУ дихали особливою атмосферою гордості та щирої радості – відбулася важлива та зворушлива зустріч здобувачів освіти та викладачів із діючим військовослужбовцем 24-ї окремої механізованої бригади ім. короля Данила, розвідником, добровольцем, учасником Революції гідності, а також випускником нашого закладу освіти 2015 року спеціальності 192 «Будівництво та цивільна інженерія» (освітньо-професійна програма «Будівництво та експлуатація будівель і споруд») Владиславом МИХАЙЛЕНКОМ.

Організаторка та модераторка цієї події – Тетяна РАДЬКО, викладачка та керівниця музею історії Класичного фахового коледжу СумДУ, волонтерка та людина, яка своєю цілодобовою невтомною допомогою військовослужбовцям демонструє гідний приклад молоді.

Захід розпочався хвилиною мовчання, присутні вшанували пам’ять всіх захисників і захисниць України, а також випускників коледжу, які за незалежність держави віддали найцінніше – своє життя.

На початку зустрічі своїми спогадами про студента Владислава МИХАЙЛЕНКА поділилися його викладачі: Анатолій РЯБИК, Олександр КУЗЬКО, Світлана РУДИЦЯ, Володимир ОЧКАСОВ. Разом переглянули відео років студентства, згадавши і подорожі до Києва та Львова, патріотичні вишколи, просвітницькі заходи, участь у військовій реконструкції, події Революції гідності, спортивні та туристичні змагання, нагадавши Владиславові його самого.

З особливою теплотою і Влад згадав свої студентські роки та друзів, з якими долав перші життєві випробування; викладачів, які не лише давали знання, але й впливали на становлення його особистості, формування національних поглядів. Він зауважив, що вміння працювати в команді та швидко приймати рішення стали безцінними під час військової служби. Поділився моментом, коли прийняв відповідальне рішення стати на захист України.

Так, зокрема, у 2017 р., після закінчення Сумського національного аграрного університету, Влад починав як доброволець у складі тактичної групи «Сапсан» ДУК, а вже 30 жовтня 2018 року підписав контракт і розпочав службу в 24 ОМБр імені короля Данила. «Я дуже болісно переживав події 2013–2014 рр., коли відбулася кривава розправа політичного диктатора зі студентами і протестувальниками на Майдані. У січні 2014 р. був безпосереднім учасником цих подій на Водохреща і День Соборності України. Потім відбулася анексія Криму рфією. Серце рвало на шматки і боліла душа, коли бачив репортажі з Донеччини, як, підбурювані «засланими козачками»-провокаторами, розгортали свої дії сепаратисти з колорадськими стрічками… Тому і пішов на війну, бо не хотів, щоб повзуча гідра сепаратизму принесла війну в наш дім. Зокрема в мій рідний Конотоп», – пояснює своє рішення Владислав.

Попасна, Рубіжне (Луганська обл.)… Для Влада це не просто назви українських населених пунктів. Це рідна земля, яку він боронив від окупантів, де втрачав друзів-побратимів, де зустрів на бойовому чергуванні повномасштабне вторгнення росіян 24 лютого 2022 року. Після цього – контрнаступ і звільнення Херсона, Бахмута, Торецька, Часового Яру… «Служу народу України. Доки триває війна, я не можу сидіти вдома. Моє місце тут, на передовій», – підсумовує Владислав.

До речі, пропонуємо вам переглянути відео, на якому Влад розповідає про найтяжчі бої в Попасній та як воїни королівської бригади тримали оборону настільки довго, наскільки це було можливо у тих умовах, щоб виграти час для країни і дати можливість озброїтись та накопичити нові резерви: https://youtu.be/vnc7bViV-9I?si=6lA551unchW82Cuz.

Його історія стала справжнім натхненням для всіх присутніх. Очі Влада, що бачили і радість, і біль, і звитягу, і втрату, світилися особливим вогнем, коли він розповідав про свій бойовий досвід: присутні почули про важкі будні військових, здобутки і втрати, про виклики, з якими доводиться стикатися на фронті щохвилини, незламний дух і мужність українських воїнів, про підтримку, яку надають один одному військовослужбовці. Він також подякував за волонтерську допомогу військовим. Сповнений внутрішньої сили погляд супроводжував кожне слово нашого випускника, в якому були і страшні реалії війни, і надія, і віра, і жарти. Взагалі, всі були вражені відмінним почуттям гумору Влада, яке він вважає своєю невід’ємною рисою на бойових позиціях, адже саме в такий спосіб можна впоратися з усіма жахіттями, що відбуваються на війні.

Варто зазначити, що деякі вже були знайомі з Владом завдяки соцмережам, у яких у різних інтерпретаціях з блискавичною швидкістю розлетілося відео, де він разом зі своїм побратимом танцює танок ще на початку російського повномасштабного вторгнення (березень, 2022 р.) і при цьому в руках тримає NLAW – переносну протитанкову керовану ракету малої дальності. Коли дивишся це відео, з’являється непохитна віра в українських військових та нашу Перемогу. До речі, багато хто навіть не здогадувався, що на цьому відео – конотопець і випускник нашого коледжу.

З особливою щирістю та відкритістю Владислав відповідав на численні запитання як здобувачів освіти, так і викладачів, ділився цінними порадами не лише щодо військової служби, а й життя. Про державні нагороди, якими відзначений, розповідав з притаманною йому скромністю і стриманістю. Влад також зауважив, що в такі часи випробувань ми не повинні стояти осторонь та опускати руки. А справжні цінності – це відданість справі, любов до своєї держави та готовність захищати її.

Очі наших здобувачів освіти світилися захопленням та повагою. Це спілкування – безцінне, справжній урок життєвої мудрості та патріотизму для всієї нашої коледжанської родини, щемливі відчуття та впевненість у наближенні Перемоги.

На завершення теплої зустрічі Влад отримав подарунки: книги з серії «Спадок Гетьманщини» (попри війну, Владислав знаходить час вивчати історію України, досліджувати події визвольних змагань на Конотопщині), «Казки на ніч» нашого земляка Руслана ГОРОВОГО і Прапор України з побажаннями від студентів і викладачів, а також теплі слова безмежної вдячності.

Класичний фаховий коледж пишається, що серед наших випускників – не лише висококласні фахівці, а й справжні патріоти, гідні громадяни та захисники України з хоробрими серцями. І Владислав МИХАЙЛЕНКО – яскраве підтвердження цьому. Переконані, його історія неодмінно надихне багатьох з нас та дасть сили продовжувати боротьбу, бути надійним тилом для наших воїнів.

Насамкінець Тетяна РАДЬКО зазначила: «Дякуємо всім воїнам Збройних сил України за те, що ми, українці, можемо жити, навчати і навчатися на своїй рідній землі. Кожен день спокою в нашому місті – це результат вашої мужності та незламності. Ми пишаємося вами і віримо в нашу спільну Перемогу! Пам’ятаймо: наші Герої – серед нас, вони навчаються в наших аудиторіях і творять історію просто зараз!»

Дякуємо, Владе, за службу, за мужність та за те, що знайшов час поділитися своїм досвідом і думками з майбутнім поколінням! Бажаємо тобі незламної сили духу, міцного здоров’я та такої жаданої Перемоги! І завжди чекаємо.

Слава Україні! Героям Слава!