Розпочали з невеличкого експерименту: три хвилини цілковитої тиші, під час яких молодь вчилася взаємодіяти, виражати емоції та розуміти один одного виключно за допомогою міміки й жестів. Це довело, що щирість не потребує слів.
Проте мовчання має й темний бік. Під час зустрічі детально розібрали, чому демонстративний бойкот є формою психологічного насильства, як він руйнує самооцінку та де проходить межа між захистом власних кордонів і жорстоким емоційним шантажем. Учасники аналізували реальні життєві ситуації, вчилися розпізнавати маніпуляції та дізналися про юридичну відповідальність за прояви цькування.Наприкінці заняття учасники створили символічний арт-об’єкт: на «хмаринку мовчання» прикріпили наліпки з переживаннями жертви цькування, а на «мостик» – конкретні кроки для подолання кризових ситуацій.
Головний висновок зустрічі – ніколи не залишатися осторонь, адже мовчазна згода лише підтримує кривдників.
Головний висновок зустрічі – ніколи не залишатися осторонь, адже мовчазна згода лише підтримує кривдників.
