Вечірнє сонце, дякую за день!
Вечірнє сонце, дякую за втому.
Ліна КОСТЕНКО

Одне з найбільш уживаних слів – «дякую». Прекрасне й потужне, воно здатне зігрівати серця, змінювати долі, ставлення до життя, наповнювати його сенсом, добром і світлом, об’єднувати людей і дарувати радість. Особливого значення це слово набуває сьогодні, коли кожен спокійний день – це безцінний подарунок, за який ми щиро вдячні нашим військовим. Бути вдячним – це бути щасливим, відчувати любов. Недарма 11 січня світ відзначає Міжнародний день «Дякую».

Напередодні цього теплого й зворушливого свята у Класичному фаховому коледжі відбулася особлива подія – літературна мозаїка, присвячена чарівному слову «дякую». Організаторкою та ідейною натхненницею заходу стала директорка Бібліотечно-інформаційного центру коледжу Ганна ОПЕНЬКО. Ця зустріч перетворилася на захопливу подорож у світ людської вдячності й душевного тепла, об’єднавши поціновувачів художнього слова та створивши атмосферу натхнення, розуміння та щирих емоцій.

Захід розпочався хвилиною мовчання, присутні вшанували пам’ять всіх захисників і захисниць України, які за незалежність держави віддали найцінніше – своє життя…

Директорка коледжу Тетяна ГРЕБЕНИК висловила подяку Збройним силам України, які сьогодні боронять нашу землю, своїй родині – за любов, тепло, терпіння та підтримку, колегам – за щоденну самовіддану працю, командний дух та професіоналізм. Тетяна Вікторівна наголосила: «На жаль, у буденній метушні ми часто забуваємо дякувати одне одному. А варто робити це щодня, адже слово «дякую» має особливу силу – воно зігріває душу, спонукає до міцних обіймів, допомагає долати труднощі. Коли ми дякуємо, то не лише визнаємо заслуги інших, а й створюємо простір взаємної поваги та підтримки».

До літературної мозаїки долучилася Тетяна РАДЬКО, викладачка коледжу, очільниця музею історії освітнього закладу, координаторка громадської ініціативи м. Конотоп «Я – волонтер». Вона зауважила, що сила вдячності є дуже великою. За кожним «дякую» стоїть дія. З тремтінням у голосі пані Тетяна висловила свою найглибшу вдячність захисникам і захисницям України та Богу – за кожні тихий ранок і спокійну ніч, за можливість обіймати рідних, збиратися в колі найближчих. Тетяна Миколаївна згадала 2014 р., коли друзі підтримали її ініціативу щодо створення волонтерської спільноти: «У найтяжчі моменти саме щире магічне слово «дякую» давало мені сили рухатися далі, допомагати Збройним силам України, вірити у краще». Також Тетяна Миколаївна розповіла про нещодавно видану збірку «Я став би корінням» (на жаль, посмертну) неймовірних поезій випускника нашого коледжу, члена Конотопської літературної студії «Джерела», лауреата численних конкурсів Артема ДОВГОПОЛОГО, який загинув 4 серпня 2022 р. в боях на Донецькому напрямку. «Його поетичне слово, – зазначила Тетяна РАДЬКО, – житиме вічно, бо коли Росія забирає голос талановитих українців, то замість них говорити вже мають живі. Саме так працює пам’ять – через рядки, через спогади, через вдячність». На завершення свого виступу Тетяна Миколаївна зачитала вірш львівської поетеси «Шануйте поетів, допоки живі», який ще раз нагадав присутнім про важливість цінувати людину, її слово, поки маємо таку можливість.

Присутні переглянули відео про будні наших волонтерів, після якого у залі панувала тиша, сповнена безмежної вдячності.

Здобувачі освіти коледжу, учасники клубу діалогу та сценічної майстерності «Погляд», також долучилися до заходу, адже підготували тематичне відеозвернення до конотопців з проханням поділитися своєю вдячністю. Містяни дякували військовослужбовцям, медичним працівникам, енергетикам, педагогам, спортсменам, родині, друзям та всім, хто поруч, хто мотивує і надихає.

Своє слово «дякую» завітали сказати талановиті члени Конотопської літературної студії «Джерела» та поетеса, член Національної спілки письменників України, керівниця студії Ірина КОЗЛОВА. Свої проникливі поезії читали Федір РИЖИЙ (автор роману «Мінлива течія»), Людмила ГЛАДУН (її вірші «Дякую за сьогодення», «Пісня Україні», «Лютий 2022», «Деснянський янгол», «Наша Україна», «Із шаною у серці» неможливо слухати байдуже), Людмила КОРОТИЧ (її до болю щемливі поезії «Перший сніг», «Солдатський лист», «Ікони плачуть», «Дорога до перемоги. Сповідь старшого сержанта», «Розквітне ружа» торкнулися душі і серця кожного). Особливо приємно було слухати оповідання «Чарівник» наймолодшого учасника літературної студії Андрія САЄНКА, який у своєму юному віці так тонко й глибоко відчуває світ і є автором уже двох повістей. Ірина КОЗЛОВА теж зачитала свої поезії, наголосивши при цьому, що написані ще до війни, сьогодні вони отримують зовсім інше звучання. Нагадала присутнім і про поетичний альманах «Джерел натхненна сила», який був присвячений 30-річчю літературної студії. Також Ірина Михайлівна поділилася теплими спогадами про свого вихованця Артема ДОВГОПОЛОГО: «Неспокій, сумнів, тривога за долю та місце особистості, біль, гострота сприйняття крихкої хаотичності світу, висока людяність – у цьому критерій справжності поезії… Вірші Артема відповідали цим високим критеріям. На жаль, творчий доробок Артема розсіяний, його важко зібрати. Тому хочу подякувати ще одному вихованцеві «Джерел», офіцеру Національної гвардії України Артему ЗАНОРІ, завдяки зусиллям якого і видано поезії його друга. Це шляхетна справа, пам’ять про талант, вбитий Росією! І тепер голос Артема ДОВГОПОЛОГА буде звучати крізь час…». Також керівниця літературної студії зачитала рядки, які конотопська поетеса Надія ПЕТРЕНКО присвятила нашому загиблому випускникові.

Приємно зазначити, що до літературної мозаїки зі своїми словами вдячності долучились і учасники розмовного клубу української мови «Єдині», незмінною модераторкою якого є викладачка Класичного фахового коледжу Валентина ЧЕРНУШЕНКО. Пані Інна, Алла та пан Микола зачитали свої улюблені твори, а Валентина Михайлівна ще раз подякувала Збройним силам України за кожен новий день, за те, що нам є куди повертатися після робочого дня та нагадала присутнім слова Івана ФРАНКА з його історичної повісті «Захар Беркут»: «Батьки і браття! Нинішня наша побіда – велике діло для нас. Чим ми побідили? Чи нашим оружжям тілько? Ні. Чи нашою хитрістю тілько? Ні. Ми побідили нашим громадським ладом, нашою згодою і дружністю. Уважайте добре на се! Доки будете жити в громадськім порядку, дружно держатися купи, незломно стояти всі за одного, а один за всіх, доти ніяка ворожа сила не побідить вас».

Посмішку та водночас філософські думки викликала неймовірна поезія Сергія ЖАДАНА «І ось прийшла старість до старого кота…» у виконанні Оксани ДИННИК, завідувачки відділення «Бакалаврату» коледжу. Дитячий і не зовсім дитячий вірш, про кота і не зовсім про кота… Кожен почув у рядках своє.

Насамкінець теплої зустрічі кожен мав можливість написати свої слова вдячності на паперових долоньках і прикріпити їх на стенд. Різнокольорові папірці з теплими словами вдячності перетворилися на яскраву мозаїку людських емоцій та почуттів.

Зустріч до Міжнародного дня «Дякую» стала щемливим святом поезії, де кожен відчув емоційність та глибину рядків, що лунали від серця. Бібліотечно-інформаційний центр коледжу вдячний кожному, хто поділився своєю творчістю, майстерністю, хто долучився до сили слова «дякую». Принагідно хочемо додати, що збірка поезій Артема ДОВГОПОЛОГО «Я став би корінням» уже є в нашому Бібліотечно-інформаційному центрі. Тож запрошуємо до читання.

Вдячність не потребує особливого приводу чи урочистої миті. Вона живе в кожному подиху, в кожному промені сонця, в кожній зустрічі. Коли ми вчимося бачити причини для «дякую» у звичайних речах, світ навколо починає сяяти новими барвами, а прості моменти життя наповнюються глибоким сенсом і теплом людської щирості. Нехай щира вдячність множить добро, а слово «дякую» щодня нагадує нам про цінність кожної людини, кожної миті та кожного вияву добра в нашому житті.