На превеликий жаль, ми взагалі виховуємося
на чужій славі, іноді фальшивій,
і не знаємо багацько славного навкруг себе,
не знаємо рідного…
С. Пономарьов

Дослідження історії рідного краю та життя видатних земляків – це важливий аспект пізнання свого коріння, збереження національної пам’яті, розуміння національної ідентичності, усвідомлення повної картини історичних подій у країні. І так важливо сьогодні відкривати маловивчені сторінки, незнані нами особистості, які, на жаль, знищувала або намагалася стерти радянська система…

11 жовтня 2024 р. у Національному історико-культурному заповіднику «Гетьманська столиця» (Батурин), палаці гетьмана Кирила Розумовського, відбулася значуща подія – презентація книги «Василь Різниченко. Нариси з історії Чернігово-Сіверщини», яка об’єднала представників освітніх і культурних закладів з м. Конотопа та Батурина, волонтерську спільноту та представників Конотопської міської ради. Серед гостей були і співробітники Класичного фахового коледжу СумДУ.

Видання вийшло у київському видавництві «Кліо» за благодійної підтримки мецената, почесного президента БФ «Спадок Гетьманщини», конотопця, який є ідейним натхненником багатьох важливих ініціатив щодо повернення сучасникам пам’яті про наших предків, Євгена СУРА. Упорядкували книгу – Любов КІЯШКО, Зоя СНІЖОК, Ірина ПАЛАМАРЮК, співробітниці Національного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця». Робота тривала впродовж дев’яти років.

Василь РІЗНИЧЕНКО (1892–1938) – уродженець м. Конотопа, видатний краєзнавець, історик, бібліограф, один із яскравих демографів, репресований більшовицьким тоталітарним режимом.

Презентована книга містить 66 виявлених на сьогодні наукових та науково-популярних студій нашого земляка та IV тематичні розділи: «Українська революція», «З історії Гетьманщини», «Питання краєзнавства», «Українські діячі бджільництва». Хронологічні рамки публікацій охоплюють 1912–1930 рр. Важливо зауважити, що у збірнику також вміщено статтю історика і джерелознавця культури, бібліографа, мистецтвознавця Сергія Івановича БІЛОКОНЯ під назвою «Краєзнавець і патріот Батурина Василь Різниченко». Він відкрив значення Василя РІЗНИЧЕНКА як видатного краєзнавця та аматора історії. Це найґрунтовніша розвідка про життя і діяльність цього дослідника.

Під час заходу упорядниці видання детально ознайомили з життєвим шляхом Василя Федоровича, його основними роботами, розповіли про кропіткий процес створення цієї книги (зокрема, поділилися історією, що коли вже книгу було передано в друк, віднайшли ще одну роботу РІЗНИЧЕНКА «М. Драгомиров», і просто неможливо було не включити її в книгу), про лексичний аспект передачі текстів.

Присутні дізналися, що дослідниці виявили в метричній книзі Успенської церкви м. Конотопа, що зберігається в Державному архіві Сумської області, запис, який засвідчує, що Василь РІЗНИЧЕНКО народився 16 січня 1892 р. у м. Конотопі. Родина була заможна, батько – особистий дворянин, служив фельдшером. Справжнє прізвище – Різников (російською – Резников).

Цікаво було дізнатися про його листування з Михайлом ГРУШЕВСЬКИМ (у цих листах – деякі моменти створення Грушевським «Ілюстрованої історії України», підбору до неї цінних портретів гетьманів Мазепи та Орлика, полковника С. Палія, відомості про нищення музейних скарбів Сіверщини в роки радянської влади); про те, що він дуже захоплювався фотографуванням і мав навіть своє фотоательє (як доказ – світлина «Хор Успенського собору м. Конотоп. Фотограф В. РІЗНИЧЕНКО»), видав перший (!) бібліографічний покажчик з історії Батурина, заснував «Видавництво Вас. Різниченка», видавав «метелики» про українських гетьманів, серію листівок «На руїнах минулої слави Батурина» (до речі, на зворотній стороні він ще писав ґрунтовний історичний коментар), є одним із фундаторів українського некрополезнавства. Також Василь РІЗНИЧЕНКО є автором важливих студій з історії українського бджільництва – про батуринського пасічника Петра ПРОКОПОВИЧА та його учня Степана ПАНАМАРЬОВА, дядька знаменитого бібліографа; писав він і вагомі праці з демографії. Не пошкодував грошей, щоб придбати і таким чином зберегти портрети Івана Мазепи, Петра Дорошенка та Павла Полуботка, що походили з батуринської колекції гетьмана Кирила Розумовського. Краєзнавець багато зробив для привернення уваги до збереження пам’яток Батурина, до відродження його історії.

10 лютого 1938 р. РІЗНИЧЕНКА заарештували. Зрозуміло, що все, що зберігалось у нього вдома, зникло. Досі не знайдено жодної (!) його фотографії, навіть у слідчій справі. Разом з ним у справі проходили і також були розстріляні ще двоє українських вчених – антрополог Максим ТКАЧ та мистецтвознавець Михайло ТАРАСЕНКО. Василь Федорович звинувачувався у шпигунській діяльності на користь Польщі.

Кожна стаття презентованого видання – надзвичайно важлива. Наприклад, читаючи «Більшовики в Конотопі», одразу мимохіть починаєш проводити паралелі із сучасними російськими окупантами. Ось що писав Василь Федорович:

«Національні утиски над українським життям більшовики почали з того, що, ввійшовши на Водохрещу в Конотоп, зараз же звеліли всі українські написи й вивіски на станції перемалювати на російські. Школам було дано розпорядження провадити науку на російській мові. В земську бібліотеку був призначений комісар для «изьятия» шкодливих з радянського погляду книг»; «Покидаючи Конотоп, більшовики попереду добре пограбували його, заходячи мало не в кожний дім, у кожну хату і забираючи під загрозою розстрілу гроші, одяг, білизну, взуття, ковдри, самовари, різні коштовні речі тощо. Ще перед цим їми були пограбовані і невідомо куди вивезені бібліотеки «Селянської спілки», «Просвіти» історика Олександра Лазаревського з с. Підлипного біля Конотопу».

На зустрічі також виступив викладач історії Конотопського індустріально-педагогічного коледжу, кандидат історичних наук Віталій ХОМЕНКО, який надзвичайно цікаво розповів про м. Конотоп у часи Української революції (1917–1923). У цей період Василь РІЗНИЧЕНКО вже не проживав у Конотопі, але постійно слідкував за життям містян. Також присутні почули захопливу історію про те, як Віталій Олексійович, перебуваючи в одному з архівів, натрапив на статтю «Пам’яти конотопців» в газеті «Рада» за 1919 р. і так вперше дізнався про видатного земляка. Він зазначив, що вивчення історії рідного краю, життя та творчості маловідомих учасників українського визвольного руху ХХ ст., видатних особистостей – важливо для формування української ідентичності в умовах російсько-української війни та наш вклад у майбутню перемогу.

Коледжани також мали унікальну можливість побачити виставку «Дослідники минувшини Батурина початку ХХ століття», де науковці заповідника представили оригінали брошур Василя РІЗНИЧЕНКА.

Сподіваємося, викладачі та співробітники нашого коледжу, керівники наукових гуртків, здобувачі освіти зацікавляться діяльністю нашого видатного земляка. А досліджувати є що! Можливо, ви зможете знайти інші розвідки вченого, адже він мав численну кількість псевдонімів; може, вам до рук потраплять світлини, які зробив саме Василь РІЗНИЧЕНКО. Ще цікавіше – дослідити генеалогію роду, так як рідний брат краєзнавця Іван Федорович РЄЗНІКОВ у 1938 р. проживав у Конотопі (вул. Сосновська, 32). На жаль, подальша його і доля його родини (а він мав сина) поки що невідома.

Класичний фаховий коледж вдячний Національному історико-культурному заповіднику «Гетьманська столиця» в особі його співробітників, які зробили таку титанічну працю, за відкриття особи Василя Федоровича РІЗНИЧЕНКА для Конотопа. Неймовірна подяка Євгенові СУРУ (БФ «Спадок Гетьманщини») за благодійну підтримку видання цієї книги та невтомну популяризацію історії Конотопщини. Нам є чим пишатися і ми маємо знати історію рідного краю!

А Бібліотечно-інформаційний центр коледжу запрошує всіх охочих ознайомитися з виданням «Василь Різниченко. Нариси з історії Чернігово-Сіверщини», яке нам подарували упорядники.