Чотири дні професійного діалогу, пам’яті та спільнодії: викладачка коледжу взяла участь у Літній школі «Зберігати, щоб пам’ятати»

Що таке історична пам’ять і як з нею працювати? Як торкатися чутливих питань у збереженні пам’яті? Як формувати українську національну та громадянську ідентичності? Як говорити про Війну за Незалежність України мовою музейної експозиції та меморіалізації?  Як зберігати культурну спадщину в умовах війни? Як розповісти історію так, щоб вона не стала просто датою на стенді? Як зробити музей місцем, де людина не лише дізнається, а й відчуває, думає, пам’ятає? Як використовувати цифрові технології для дослідження та збереження спадщини? Відповіді на ці та інші актуальні й непрості питання шукала викладачка Класичного фахового коледжу СумДУ, керівниця культурно-просвітницького простору освітнього закладу, координаторка ГО «Я волонтер» Тетяна РАДЬКО під час участі в Літній школі «Зберігати, щоб пам’ятати».

Протягом 15 – 18 вересня 2026 р. наша колега мала честь взяти участь у Літній школі «Зберігати, щоб пам’ятати», організованій Українським інститутом національної пам’яті спільно з КЗ КОР «Білоцерківський краєзнавчий музей». Чотири надзвичайно насичені дні виявилися значно більшим за навчання та підвищення кваліфікації. Програма Літньої школи була продуманою, змістовною, практично орієнтованою та надзвичайно актуальною для представників музейних установ Харківщини та Сумщини – регіонів, де війна давно перестала бути лише сторінкою підручника з історії. Вона присутня поруч — у долях людей, у зруйнованих будівлях, у родинних історіях, у пам’яті громад. Саме тому питання збереження історичної пам’яті, меморіалізації Війни за Незалежність України, залучення громад до практик вшанування та пам’ятання, ролі музейних просторів  сьогодні сприймалися особливо гостро й особистісно.

Тренінги, воркшопи, майстер-класи, інтерактивні вправи, практичні кейси, нові знайомства стали потужним імпульсом для осмислення сучасних викликів, обміну досвідом, обговорення, дискусій, майданчиком для роботи в групах, спільного пошуку рішень і напрацювання практичних інструментів, які можуть бути застосовані у щоденній роботі. Учасники Літньої школи також відвідали Білоцерківський краєзнавчий музей, ознайомилися з досвідом музею у створенні простору пам’яті та представлення новітньої історії України.

Завершальним акордом Літньої школи стала презентація практичних кейсів і власного досвіду учасників. Неймовірно цінною була саме командна робота, оскільки дозволила систематизувати отримані знання й одразу апробувати їх на практиці: можливість розробити й презентувати власний груповий проєкт, а також отримати кваліфікований фідбек від тренерів і колег. Серед запропонованих тем для групової роботи були маршрути місцями пам’яті громади, представлення видатних постатей громади в музейному просторі та усноісторичні проєкти зі збору свідчень та їхньої інтеграції в експозиції. Представлення групових проєктів продемонструвало, наскільки різними можуть бути шляхи збереження пам’яті та водночас наскільки схожими є виклики, перед якими сьогодні стоять українські музеї.

Тренерами Літньої школи від УІНП стали Ганна БАЙКЄНІЧ, Олена ОХРІМЧУК, Марія ТАХТАУЛОВА та Ірина РЕВА. Своїм досвідом також поділилися директорка Харківського літературного музею Тетяна ПИЛИПЧУК, завідувачка відділу Музей сучасної російсько-української війни Дніпровського національного історичного музею імені Дмитра Яворницького Анна ТЕРЯНИК, старший офіцер відділення моральної підтримки 78 Центру Психологічної підтримки персоналу ОК Південь Капітан ЗСУ Сергій ГУЦАЛЮК, архітектор-реставратор Віктор ДВОРНІКОВ, завідувачка відділу науково-методичної роботи Харківського історичного музею імені М. Ф. Сумцова Алла ПАНЧЕНКО, архітекторка, кураторка напряму документування ГО ХЕМО Ліза ЄВСЕЄВА та директорка Білоцерківського краєзнавчого музею Оксана АФАНАСЬЄВА.

Тетяна РАДЬКО зазначає: «Є події, після яких повертаєшся додому не просто з новими знаннями і списаним нотатником. Повертаєшся трохи іншою. Саме такою подією особисто для мене стала Літня школа «Зберігати, щоб пам’ятати». Я повернулася з відчуттям ще більшої відповідальності за те, що саме ми зберігаємо, як про це говоримо і що залишимо після себе тим, хто прийде до нас завтра. Музей – це не лише про будівлю, фонди, експозиційну залу чи виставку, музей сьогодні – це про відповідальність. Відповідальність не дозволити часу стерти людські історії, долі, обличчя. Не дозволити болю перетворитися на мовчання. Не дозволити чужим наративам підмінити правду. Музей – це про пам’ять, яка допомагає суспільству зрозуміти себе. І про майбутнє, яке ми формуємо вже сьогодні.

Запам’яталися не лише виступи, тренінги, проєкти. Запам’яталися люди. Ті, хто самовіддано продовжує працювати заради збереження української пам’яті. Дякую працівникам краєзнавчого музею Білої церкви – за гостинність, відкритість і живий діалог, усім учасникам Літньої школи – за співпрацю і досвід. Безмежно дякую Українському інституту національної пам’яті, організаторам і спікерам за ці особливі дні, за атмосферу діалогу  і навчання, поваги і толерантності, натхнення й окриленості, яку вони для нас створили, за можливість бути частиною спільноти людей, для яких «зберігати, щоб пам’ятати» – не просто назва Школи, а щоденна професійна місія.

Літня школа ще раз переконала: зберігати – означає не просто берегти артефакти. Зберігати – означає не дати зникнути пам’яті, голосам людей, правді про події та досвіду покоління, яке творить історію України сьогодні.

І для мне тепер назва Літньої школи звучить не лише як назва цікавої незабутньої події. А як професійний орієнтир й особисте людське кредо. ЗБЕРІГАТИ – щоб пам’ятати. ПАМ’ЯТАТИ – щоб не втрачати себе. РОЗПОВІДАТИ – щоб правда жила. ПЕРЕДАВАТИ — щоб наступне покоління знало.»

Участь Тетяни Миколаївні в Літній школі «Зберігати, щоб пам’ятати» – це інвестиція в розвиток освітнього простору нашого коледжу, адже збереження пам’яті про події Війни за Незалежність України, Героїв і Героїнь сьогодення формує національну ідентичність молодого покоління.

Висловлюємо щиру вдячність Українському інституту національної пам’яті за поповнення бібліотечного фонду новими матеріалами і виданнями.