20 лютого, у День Героїв Небесної сотні, Конотоп зупинився — щоб згадати, щоб схилити голову, щоб не забути.

Коледжани разом із громадою міста прийшли до пам’ятника Героям Небесної сотні, щоб покласти квіти до підніжжя монументу. Тихо. З болем у серці. З вдячністю, яку неможливо вмістити в слова. Кожна квітка — як нагадування: ми пам’ятаємо, ми не зрадимо.

Потім біля пам’ятника Тарасу Шевченку відбувся захід пам’яті «Небесна Сотня — янголи свободи “.

Народне віче об’єднало людей різного віку — тих, хто пам’ятає Майдан наживо, і тих, хто знає про нього з розповідей. Але біль — спільний. І гордість — теж.

А щоб зігрітися — і душею, і тілом — для всіх присутніх були приготовлені справжні майданівські бутерброди, печиво і гарячий чай. Простий жест із сенсом: так колись грілися ті, хто стояв на барикадах за всіх нас.

Небесна сотня не пішла. Вона залишилася — у пам’яті, у вулицях, у серцях тих, хто прийшов сьогодні і не опустив очей.

Слава Героям. Слава Україні.