До Дня Гідності та Свободи в коледжі відбулася презентація збірки полеглого випускника коледжу Артема ДОВГОПОЛОГО «Я став би корінням». Викладач зарубіжної літератури Тетяна РАДЬКО провела вже не одну таку зустріч-пам’ять з учнями шкіл міста, але щоразу виступ дається їй емоційно, болісно, проникливо. Книгу було презентовано першокурсникам, викладачам-філологам, іншим педагогам у формі урока-реквієма.
Артем ДОВГОПОЛИЙ закінчив наш заклад 2013 року. Ще в студентські роки він почав віршувати, пройшовши шлях від юного поета-початківця до зрілого митця-воїна.
Артем служив на прикордонні Сумщини. І незадовго до початку війни його контракт скінчився. Однак він знову стає на службу до 58-ої ОШМПБр, був старшим сержантом. Його життя обірвалося 2022 року в Бахмуті. Йому навіки залишилося 28…
Ірина КОЗЛОВА, очільниця літературної студії «Джерела» згадала перші кроки Артема як поета-студійця, його творчі пошуки, відкриття – шлях формування особистості митця. Це був теплий спомин вчителя про свого натхненного учня, про особливий духовний зв’язок, довіру, щирість поезій і розмов.
Присутні із завмиранням серця переглянули відеофрагмент, де Артем ДОВГОПОЛИЙ читає одну зі своїх поезій.
Не залишили нікого байдужим фрагменти відеопрезентації зі спогадами одногрупників та викладачів Артема.
У запису прозвучали вірші, які декламували здобувачі освіти коледжу Данило ДЕМЧЕНКО, Дарина ДЗЮБА, Вадим РЕВА.
Здобувач освіти 131 групи Віталій ГУБАЛЬ щоразу долучається до презентацій збірки, тож і сьогодні вразив присутніх проникливою декламацією Артемового вірша.
«Видання збірки стало можливим завдяки Артему ЗАНОРІ, побратиму Артема ДОВГОПОЛОГО. Він продовжує вести його літературну сторінку на фейсбуці, організовує конкурс читців його поезій», – наголосила у своєму виступі Тетяна РАДЬКО. Вона акцентувалася на важливості збереження пам’яті про всіх, хто життям заплатив за гідність і свободу України.
Опісля зустрічі викладач Алла НЕЧАЙ зазначила: «У презентації прозвучали мої спогади про Артема. І сьогодні важко та боляче щось додати до них. Але хочу зробити ще один акцент. Батько Артема Довгополого був побратимом мого чоловіка по 151 батальйону Конотопської ТРО. Я не знала про це, і чоловік теж. Але одного разу, коли він сказав мені якось задумливо: «Зі мною служить батько твого випускника, він знає тебе». Якась особлива інтуїція підказала мені, що то саме Артемів батько. Як відомо, Конотопська ТРО боронила тепер вже стертий з лиця землі Часів Яр – одне з передмість Бахмута. Тож Артемів батько пройшов бойовою стежиною сина. Слова тут зайві – доземний уклін цій мужній звитяжній родині!»