ТРЕБА ЖИТИ! ТРЕБА ЦІЛУВАТИСЯ!

Саме ці заклики містив двадцять шостий Всеукраїнський радіодиктант.

З безпекових міркувань здобувачі освіти КФК СумДУ сьогодні долучилися до його написання дистанційно. І впоралися! Писали разом з викладачами на платформі GoogleMeet з демонстрацією екрана.

Що ж, цьогорічний текст і його читання викликали у наших студентів справжній сплеск адреналіну! Адже темп читання акторки Наталії СУМСЬКОЇ був не просто зашвидким – він був заско́рим! Проте наші здобувачі освіти встигали, надіслані ними фото диктантів є тому підтвердженням.

Своїми враженнями про написання диктанту, про сам текст поділилася викладач української мови та літератури Алла НЕЧАЙ: «Ось уже два роки поспіль я не встигаю за тим, хто читає Всеукраїнський радіодиктант. Не буду це списувати на вік, бо писали зі студентами онлайн на платформі GoogleMeet. I вони в певні моменти не встигали також! Природно, що текст підглянути не можна було ніде. Тому не бачу сенсу в поспіху під час його читання. Після завершення процедури написання обговорювали зі здобувачами, наскільки важким виявився диктант. Пояснила, що «напівтон» не мав їх збити з пантелику, попри те, що це правило нового правопису, адже половину музичного (звукового) тона як таку, що існує окремо, уявити важко. Тож пів місяця (календарного) ми можемо побачити, відрахувавши 15 днів, натомість півмісяць – це не половина Місяця, а його фаза. До того ж, ті слова, що з пів пишуться окремо, стоять у родовому відмінку (пів хлібини, пів кавуна, пів пакунка). Майже ніхто не знав значення слова «лелітки» (блискітки), але слово багатозначне: і назва певних квітів, і навіть збірка малих прозових форм. Сам текст, безперечно, життєствердний, тому приводів для обговорення в студентському колі – безліч!»

Написання Всеукраїнського радіодиктанту – це не про помилки. Це про звернення до наших наріжних цінностей, про які йшлося в диктанті – сміх, спогади, любов і мова як об’єднувальний фактор! Мова – національний ідентифікатор, политий кров’ю наших захисників! Тож нам потрібно плекати цей скарб заради тих, хто «після нас говоритиме нашою мовою».