Фестивалю патріотичної пісні – 25! Як усе починалося…
25 років поспіль, кожної весни Класичний фаховий коледж СумДУ проводить фестиваль-конкурс патріотичної пісні «Від серця до серця» на честь перемоги у Конотопській битві 1659 року. Цей захід започаткований нашим коледжем у 2001 році й цьогоріч відзначає свій ювілейний день народження. Чи завжди цей захід патріотичного спрямування був таким, яким ми його знаємо сьогодні? Хто був його учасником усі ці роки? Якою була тематика пісень? І як маленька, але смілива ідея започаткування конкурсу патріотичної пісні для студентів навчального закладу переросла у потужний Фестиваль, у якому беруть участь вокалісти з різних куточків України? Відповіді на ці запитання читайте у спогадах людей, які доклали зусиль до того, щоб у Фестивалю була потужна і славетна історія.
Тетяна ГРЕБЕНИК – директор коледжу, з 2002 по 2007 рр. – заступник директора з виховної роботи:
«Ідея створення Фестивалю патріотичної пісні належить Ользі Клименко, яка тоді працювала педагогом-організатором у технікумі. Я, як заступник директора з виховної, її одразу підтримала. В перший рік у концерті взяли участь лише 5 учасників. Але ми не бачили в цьому проблеми – починати щось нове завжди важко…І потрібно було зробити щось неймовірне, щоб у гарну ідею, окрім тебе, повірили інші. І таких знайшлося багато.
Сьогодні Фестивалю 25. І я безмежно рада, що ми зуміли його зберегти попри виклики сьогодення. Що він не припинив приймати талановитих вокалістів ані на рік, що дарує радість і натхнення і учасникам, і організаторам понад два десятиліття. Через війну географія вокальних колективів, які долучаються до Фестивалю очно, трохи звузилась. Але вони все одно з нами – у дистанційному етапі. Вірю, що ми обов’язково зустрінемося з усіма шанувальниками української патріотичної пісні наживо на великій сцені коледжу.
Мріємо про розвиток і достойне майбутнє для Фестивалю – дуже хотілось би, щоб він отримав статус Всеукраїнського. Адже патріотична пісня – це те, що підтримує наш моральний і бойовий дух, що надає сил і не дає зупинитися».
Алла ШВИДКА, у 2002-2007 рр. працювала педагогом-організатором закладу:
«Я прийшла працювати у Політехнічний технікум у 2002 році й добре пам’ятаю, як усе починалося. Тоді конкурс існував лише, як внутрішній захід і проводився для студентів нашого навчального закладу. Це була ініціатива, продиктована бажанням виховувати любов до України, її культури та пісенної спадщини.
Уже приблизно з 2004 року організаційний комітет прийняв сміливе рішення — перетворити конкурс на справжній фестиваль. Спочатку участь брали учні шкіл міста та району, але з кожним роком інтерес зростав, і ми поставили перед собою амбітну мету — запросити учасників з усієї України.
Найбільш інтенсивний етап розвитку розпочався у 2007 році, коли до нашого закладу приїжджали творчі колективи з Донецька, Вінниці, Києва та інших міст України. Окрім участі в конкурсі, вони долучалися до організованих нами екскурсій, брали участь у творчих зустрічах з цікавими людьми.
Особливо пам’ятною подією став візит народної української актриси Римми Зюбіної, яка звернулася до учасників і глядачів із натхненними словами про важливість популяризації української пісні та збереження національної культури.
Щороку фестиваль мав нову тематику, що додавало свіжості, творчого пошуку та ще більшого зацікавлення серед молоді. Саме завдяки цьому він об’єднував покоління, відкривав нові таланти та доводив: українська пісня живе, розвивається і надихає».
Лілія БІБИК, з 2010 і по теперішній час керівник музичного мистецтва закладу:
«Перше моє знайомство з Фестивалем патріотичної пісні відбулося ще тоді, коли я працювала в ліцеї №7 учителем музичного мистецтва. Я приводила до технікуму своїх учнів — як молодших, так і старших класів — для участі в цьому яскравому творчому дійстві.
Для дітей це було захопливо і хвилююче, адже у них була можливість змагатися з учасниками з різних закладів освіти, у тому числі з інших міст. Жоден учасник не залишався без уваги організаторів — усі отримували приємні подарунки та щирі емоції. Цю традицію наш коледж зберіг до сьогоднішнього дня, не зважаючи на складні часи та війну в нашій державі.
З кожним роком географія конкурсу розширювалася: до Конотопа приїздили учасники з Вінниці, Львова, Києва, Сум, Шостки, Воронежа, Лебедина, Ромен. У свою чергу, наш вокальний ансамбль «Елегія» неодноразово представляв місто на конкурсі-фестивалі патріотичної пісні «За Україну, за честь, за славу» у Вінниці.
З часом конкурс патріотичної пісні став справжньою традицією — не лише мистецькою подією, а й важливою частиною виховання молоді, формування національної свідомості та любові до української пісні.
Щороку інтерес учасників до участі в конкурсі лише посилювався. В різні роки вокалісти співали пісні про Другу світову, про матір, про Україну, а сьогодні співають уже й про сучасну війну в Україні. Усі вони піднімали і продовжують піднімати наш моральний бойовий дух, єднають, зміцнюють любов до українських культурних традицій та пісні зокрема».
Віталій БІБИК, у ті роки – директор Конотопського інституту СумДУ:
«На початку XXI століття наш технікум активно розвивався: відкривалися нові спеціальності, був створений інститут, з’явилася молодіжна організація «Новий час» – у відповідь на потреби розвитку економіки регіону. У виховному напрямку ми прагнули формувати справжнього громадянина незалежної України. Саме в цьому середовищі народилася ідея конкурсу виконавців патріотичної пісні «Від серця до серця», яку запропонувала Ольга Клименко.
За роки існування конкурс став горнилом, де відточували майстерність організатори, звукооператори, сценаристи, виконавці та їхні керівники. Для деяких це стало професією, але конкурс-фестиваль виконує своє завдання і сьогодні – він став сценою самовираження особистості справжнього українця, він об’єднує поціновувачів музики і співу і тому щороку робить свій внесок у формування цінностей коледжу і нашої держави».
P.S. Кожен спогад – це частинка великої спадщини «Від серця до серця». І ми пишаємося, що історія Фестивалю триває!