З невимовним болем повідомляємо, що 9 березня 2025 року пішла з життя наша дорога колега Коропець Людмила Володимирівна.
Людмила Володимирівна народилася 11 січня 1963 року в місті Конотоп. Після закінчення у 1986 році Київського державного університету за спеціальністю “Викладач математики” вона розпочала свій педагогічний шлях у ліцеях №1 та №7 (1986-1989 рр.). З вересня 1990 року її професійне життя нерозривно пов’язане з Електромеханічним технікумом, який нині є Класичним коледжем СумДУ.
За 35 років відданої праці в нашому закладі Людмила Володимирівна викладала різноманітні дисципліни: математику, фізику, програмування, вищу математику, теорію ймовірностей та математичну статистику, алгоритми й методи обчислень. Вона успішно очолювала циклову комісію математичних дисциплін та завідувала кабінетом математики.
Для багатьох студентів та колег Людмила Володимирівна стала не просто викладачем, а справжнім наставником і взірцем професіоналізму.
СПОГАДИ КОЛЕГ:
ОКСАНА РЯЗАНЦЕВА: “З Людмилою Володимирівною познайомилася, ще коли я була слухачкою підготовчих курсів. Вже тоді вона для мене стала наставником, старшим товаришем. Коли стали колегами, то завжди могла розраховувати на допомогу Людмили Володимирівни. Вона була справжнім професіоналом своєї справи.”
НАТАЛІЯ ВАСИЛЬЧЕНКО: “Її педагогічний шлях – це історія натхнення, відданості й невтомної праці. Вона щедро ділилася своїми знаннями, запалювала в серцях студентів любов до науки, навчала не лише предмету, а й життєвої мудрості, людяності, чесності. Кожен, хто мав честь працювати поруч із нею або вчитися в неї, назавжди збереже в серці вдячність і теплі спогади. Нехай її світло не згасне в пам’яті тих, кого вона навчала й надихала. Нехай її добрі справи стануть частиною майбутнього, яке вона допомагала будувати.”
СВІТЛАНА БОНДАРЕНКО: “Мені пощастило працювати з Людмилою Володимирівною. Пам’ятаю, як вона разом з іншими колегами-математиками прийняла мене з теплом у свою циклову комісію. Завжди усміхнена та весела. Ми мали добрі стосунки. Нещодавно мала телефонну розмову, в якій домовилися, що обов’язково після Перемоги зустрінемося. Неочікувано прийшла звістка про втрату… Вічна пам’ять світлій людині”.
АЛЛА НЕЧАЙ: “Моє знайомство з Людмилою Володимирівною розпочалося 1994 року, коли я почала працювати в Конотопському електромеханічному технікумі. Це була закохана в свою справу перспективна викладачка, усебічно освічена. Пишалася своєю бібліотекою, кожен фоліант якої був прочитаний. Ми з нею часто обговорювали статті з газет, які передплачувала наша бібліотека. Запам’ятаю Людмилу Володимирівну як щиросердну, романтичну, наївну, абсолютно безхитрісну та безкорисливу колегу, яка дивилася на світ своїми добрими очима!”
Людмила Володимирівна назавжди залишиться в наших серцях як талановитий педагог, мудрий наставник і чуйна людина. Її внесок у розвиток освіти та виховання молоді неможливо переоцінити.
Висловлюємо щирі співчуття родині, близьким, колегам та всім, хто знав і любив Людмилу Володимирівну. Світла пам’ять про неї завжди житиме в наших серцях.